На маяк     
                  
З самого ранку  ми не поїхали, з часом нашого перебування стало помітно, що ми все менш здатні рано підійматися, й стаємо менш зорганізовані, відпочинок бере своє.

  Йду десь о 7й лише домовлятися на ресепшн за машину, оскільки два дні підряд, коли на вулиці намагалися домовитися гнули ціни по 1200 за трансфер до Нацпарку.
На ресепшені оголосили мені 1000, й почалися запеклі бої. Я 500, «відпочинок закінчується», «грошей немає», «ми з діточками, а так би байка взяли», це приклади моїх доводів чому має бути дешевше. В решті зійшлися на 600, це заброска до парку, й потім за 3-4 години потрібно забрати нас додому. Ну що, не погано, від можливого прайсу 50% діскаунту.

  Вирішили, що поїдемо о 14:30, наче їхати 30-40 хвилин, потім парком, може спеки й не буде.
В обід зібралися, пече страшенно, дісталися туди за 30 хвилин. Вхідні квитки по 200 з людини, за машину не змусили платити, якби самі машиною їхали, то ще 30 батів згори. Привіз нас на парковку до низу парку. А ми хотіли прогулятися пішим маршрутом 1,7-2 км тропічним лісом. Намагаємося пояснити водію, тичимо в мапу, говоримо назад на гору везти, не зрозумів. От біда…

Паркувальник йому переклав, вивіз нагору. За 3 години домовилися зустрітися.



В лісі, не дивлячись на тінь парило пристойно. 



Ще й тропа йшла частково догори, частково вниз. Прийшлося дертися сходами з малими.

 
Природа не звична, величезні дерева, багато ліан, дуже все буйно росте.







Маркерів маршруту немає, але тропа викладена камінням, тому все зрозуміло. 









Часом трапляються таблички з описами рослин. 






Ліани дуже щільно ростуть, довжина їх величезна. На деяких можна погойдатись наче на гойдалці.







Деякі зав«язані на стовбурі дерев.





Йшли ми хвилин 40 лісом й вийшли до моря.



Тут нас зустріла мавпа древня, але не чипала.

 
Почався спуск до узбережжя, відлив не дав змоги насолодитися гарним видом та купанням.



Внизу паркова зона охайна, багато гойдалок, мавп, газон. 









Прогулялися галявиною, дійшли під скелю, на якій маяк, 



й вирішили туди не дертися, вмостилися на гойдалку й милувалися.







За часом ми ще мали гуляти 1,5 години, але втома й спека повели нас на парковку в надії, що водій тут.
Замість водія спершу побачили мотомавпу,



вона скакала з байка на байк не знаючи який обрати.
Водій чекав нас на парковці, що не могло нас не радувати.
Ми встигнемо до басейну й заходу сонця!! 
А ось й мапа маршруту.




Маршрут не складний, але приємніше було його подолати зранку й у приливну годину. 

Захід сонця цього вечора був нереально гарним, а над морем майорів червоний прапор.    
 





Зірки ютьюба

Не пам»ятаю писали ми чи ні, але наш резорт має дуже вигідне сусідство з 5-тизірковим величезним комплексом.
Якось ми вирішили глянути його територію й з того дня він став невід'ємним місцемпроведення нашого часу.





У ньому є здоровенний дворівневий озоновий басейн. Туди ми ходимо майже щодня для басейних занять з малюками за методикою «екстремальних пірнальників», а також заглядаємо над-вечір, щоб пройтись гарною місциною та насолодитися різноманіттям місцевої флори й майстерністю ландшафтних дизайнерів.



Діти виконують різні вправи, що ми підгледили в роликах з малими. Це викликає шалений ажіотаж у глядачів, але найбільша їм цікава реакція малюків, що вони не галасують, а посміхаються й хлюпають долонями по воді.

Від першого ж нашого заняття в басейні с малими ми не лишали «равнодушними» глядачів жодного разу, оскільки для більшості незвично бачити таких мілких дітей, що здатні пірнати, самостійно спливали, пірнали в глибину, та ще й при цьому не верещати, а радісно махати руками.

Кожного разу наші заняття фільмуються численними телефонними камерами, тож дуже сподіваюся, що хоч один ролик набере 1 000 000 переглядів у ютьюбі, а ми запатентуємо власну методу набуття навичок малюками пірнання та плавання. 

Також в нас з«явилась традиція щовечора загадувати бажання й після того бити 3 рази у гонг.

   
За нашим „РавіВіріном“ (назва комплексу) ми будемо дуже сумувати.

Й останній захід сонця, що подарував нам чарівний острів Ко Ланта.







Летимо до Бангкоку, а наступного дня до Києва, чудово відпочили!